За статистикою причиною понад 15 млн випадків на рік звернення до педіатра у США стає біль у горлі. Часто подібні патологічні прояви є індикатором гострого тонзиліту або, як називають захворювання на європейські колеги, тонзилофарингіту. Така назва носить запалення піднебінних мигдаликів та навколишньої тканини, що протікає з гіперемією (процес переповнення органу кров'ю) та частою наявністю білих або жовтих виділень на гландах. Найчастіше патологія супроводжується лихоманкою, збільшенням та хворобливістю підщелепних лімфатичних вузлів.
Якщо ігнорувати ознаки тонзиліту у дітей і лікувати його неправильно, хвороба може перейти у хронічну форму. У такому вигляді патологія проявляється через часті рецидиви або дає ускладнення на інші системи: серцево-судинну, кровоносну, сечостатеву тощо.
Діагностика тонзиліту
Для встановлення діагнозу лікар опитує дитину або її батьків, щоб дізнатися про наявність і характер симптомів, їх тривалість, про можливі попередні епізоди захворювання. Оцінюються такі симптоми, як:
- біль у горлі, переважно при ковтанні;
- висока температура, яка погано збивається;
- неприємний запах із рота;
- білясті грудочки, які вилітають із горла при кашлі чи плачі;
- загальна слабкість та стомлюваність.
Після збору анамнезу фахівець переходить до фізикального обстеження – метод фізичного огляду хворого за допомогою органів чуття лікаря:
- Отоларинголог використовує шпатель, щоб акуратно натиснути на язик і оглянути задню стінку горлянки та мигдалини. При тонзиліті мигдалики збільшені, почервонілі та вкриті нальотом.
- Лікар пальпує лімфовузли на шиї, щоб оцінити їхню болючість і розмір, що вказує на запалення.
Принципи лікування тонзиліту у дітей
У боротьбі із захворюванням найкраще спрацьовує комплексний підхід, який включає:
- Етіотропне лікування - спрямоване на усунення причини захворювання, яка може бути вірусною, бактеріальною або грибковою. У випадку вірусного тонзиліту, специфічне лікування не потрібно, досить полегшувати симптоми. При бактеріальній або рідкісній грибковій формі використовуються антибіотики та протигрибкові препарати відповідно.
- Симптоматичне лікування - спрямоване на полегшення проявів захворювань окремо і включає прийом аналгетиків та жарознижуючих, полоскання горла місцевими антисептиками, тепле питво.
- Підтримуючу терапію – сюди входить комплекс заходів щодо зміцнення імунітету, включаючи загальнозміцнюючі препарати, дотримання постільного режиму та правильне харчування. Краще давати дитині м'які, негострі страви, такі як каші, супи, йогурти. Уникайте кислої та гострої їжі, яка може дратувати горло.
У випадках, коли ангіна набуває хронічної форми, лікарі рекомендують хірургічне лікування — тонзилектомію (видалення мигдалин). До цього кроку вдаються у разі, якщо у дитини спостерігаються часті рецидиви тонзиліту (більше 7 епізодів на рік), якщо хронічний тонзиліт не піддається лікуванню, або якщо розвиваються такі ускладнення, як перитонзилярний абсцес (гнійне запалення мигдаликів) або обструктивне апное сну ( дихання уві сні).
Stelter K. Erkrankungen der Gaumenmandeln im Kindesalter. Laryngo- Rhino-Otologie. 2014;93(Suppl 1):S84–102.
Stelter K. Tonsillitis and sore throat in children. GMS Curr Top Otorhinolaryngol Head Neck Surg. 2014;13:07.
Scholz H, Berner R, Duppenthaler A, Forster J, Töpfner N (2013) Deutsche Gesellschaft für Pädiatrische Infektiologie (DGPI), DGPI Handbuch: Infektionen bei Kindern und Jugendlichen, 6. überarbeitete Auflage, Infektionen durch ß-hämolysierende Streptokokken der Gruppe A. Georg Thieme Verlag, Stuttgart, pp 509–516
