Національний архітектурно-історичний заповідник «Чернігів стародавній» (НАІЗ «Чернігів стародавній») — один з найбільших і визначних архітектурно-художніх комплексів України, колектив якого працює над збереженням, вивченням, дослідженням і популяризацією пам'яток архітектури заповідника та його експонатів.

● 1946 — Чернігів був віднесений до 3-х історичних міст України після Києва і Львова. Це пов'язане з тим, що в цьому, одному з найдавніших міст України до нашого часу збереглося до 50 пам'яток архітектури ХІ — XIX ст. і до 200 меморіальних пам'яток і пам'ятних місць, пов'язаних з перебуванням видатних осіб.
● 1967 — постановою Ради Міністрів УРСР від 20 лютого 1967 № 125 було створено «Чернігівський державний архітектурно-історичний заповідник» на правах філіалу Державного архітектурно-історичного заповідника «Софіївський музей».
● 1978 — постановою Ради Міністрів УРСР від 22 червня 1978 р. № 344 Чернігівський державний архітектурно-історичний заповідник перетворено в самостійну установу з філіалом у Новгороді-Сіверському.
● 1998 — указом Президента України від 29 грудня 1998 р. № 1392/98 заповіднику надано статус національного.
● 2003 — розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24 квітня 2003 р. № 233-р. цілісний майновий комплекс заповідника передано із спільної власності територіальних громад Чернігівської області у державну власність з віднесенням його до сфери управління Державного комітету України з будівництва та архітектури (нині — Міністерство регіонального розвитку та будівництва України).

Заповідник є одним із головних туристичних об'єктів Чернігівщини та України. До його складу входять 29 унікальних пам'яток архітектури та історії, шість з яких домонгольського періоду і вважаються одними з найдавніших у Східній Європі. Готуються матеріали для внесення цих пам'яток до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

У складі заповідника:
● найдавніший храм Київської Русі — Спаський собор (поч. ХІ ст.);
● один з найбільших у Європі курганний некрополь (ІХ-Х ст.);
● визначну пам'ятка печеробудівництва — Антонієві печери (ХІ-ХУІІІ ст.);
● унікальна колекція іконопису (ХУІІ-XIX ст.)
● пам'ятки писемності і книгодрукування (ХУІІ-XIX ст.).

Науковий та фондовий матеріал заповідника нараховує понад 70 тисяч одиниць зберігання, серед яких:
● унікальна колекція професійного, народного та старообрядницького іконопису XVIII — XIX ст. яка нараховує більше 800 ікон,
● колекція стародруків, що нараховує більше 100 книг,
● фонд фотонегативів (більше 7000)
● фонд дерев'яного різьблення, архітектурно-будівельних деталей,
● унікальна колекція таврованої цегли (до 1000 штук),
● тканини, вишивка та предмети церковного культу (більше 500 одиниць збереження)
● колекція художнього металу (до 200 одиниць збереження, в тому числі неперевершені царські врата Борисоглібського собору),
● найчисельніша колекція археології (більше 50 тис. одиниць збереження).