Національний архітектурно-історичний заповідник «Чернігів стародавній» (НАІЗ «Чернігів стародавній») — один з найбільших і визначних архітектурно-художніх комплексів України, колектив якого працює над збереженням, вивченням, дослідженням та популяризацією пам'яток архітектури заповідника та його експонатів.

● 1946 — Чернігів був віднесений до 3-х історичних міст України після Києва та Львова. Це пов'язане з тим, що в цьому, одному з найдавніших міст України до нашого часу збереглося до 50 пам'яток архітектури ХІ — ХІХ ст. і до 200 меморіальних пам'яток і пам'ятних місць, пов'язаних з перебуванням видатних осіб.
● 1967 — постановою Ради Міністрів УРСР від 20 лютого 1967 р. № 125 було створено «Чернігівський державний архітектурно-історичний заповідник» на правах філіалу Державного архітектурно-історичногозаповідника «Софіївський музей».
● 1978 — постановою Ради Міністрів УРСР від 22 червня 1978 р. № 344 Чернігівський державний архітектурно-історичний заповідник перетворено на самостійну установу з філіалом у Новгороді-Сіверському.
● 1998 — указом Президента України від 29 грудня 1998р. № 1392/98 заповіднику надано статус національного.
● 2003 — розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24 квітня 2003 р. №233-р. цілісний майновий комплекс заповідника передано із спільної власності територіальних громад Чернігівської області до державної власності з віднесенням його до сфери управління Державного комітету України з будівництва та архітектури (нині – Міністерство регіонального розвитку та будівництва України).

Заповідник є одним із головних туристичних об'єктів Чернігівщини та України. До його складу входять 29 унікальних пам'яток.архітектури та історії, шість з яких домонгольського періоду і вважаються одними з найдавніших у Східній Європі. Готуються матеріали для внесення цих пам'яток до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

У складі заповідника:
● найдавніший храм Київської Русі — Спаський собор (поч. ХІ ст.);
● один з найбільших у Європі курганний некрополь (ІХ-Х ст.);
● визначну пам'ятку печеробудівництва — Антонієві пещери (ХІ-ХУІІІ ст.);
● унікальна колекція іконопису (ХУІІ-ХІХ ст.)
● пам'ятки писемності та книгодрукування (ХУІІ-ХІХ ст.).

Науковий та фондовий матеріал заповідника нараховує понад 70 тисяч одиниць зберігання, серед яких:
● унікальна колекція професійного, народного та старообрядницького іконопису XVIII — ХІХ ст. яка налічує понад 800 ікон,
● колекція стародруків, що налічує понад 100 книг,
● фонд фотонегативів (більше 7000)
● фонддерев'яного різьблення, архітектурно-будівельних деталей,
● унікальна колекція таврованого кирпича (до 1000 штук),
● тканини, вишивка та предмети церковного культу (більше 500 одиниць збереження)
● колекція художнього металу (до 200 одиниць збереження, у тому числі неперевершена царська брама Борисоглібського собору),
● найчисельніша колекція археології (понад 50 тис. одиниць збереження).