Ми звикаємо як до всього гарного, так і до всього негожого. Особливо коли щось погане входить у наше життя поступово. Такими, знаєте, незначними підступними кроками. От ми звикли до думки, що наше стародавнє місто майже найзеленіше в Україні і вже не звертаємо уваги на те, що з кожним роком ситуація погіршується й погіршується. А років за п’ять-десять (тобто й озирнутися не встигнемо) зовсім погано нам “будуть писати з дому”.