В епоху пізнього середньовіччя землі Любецького староства, з одного боку, займали відокремлене становище від решти чернігівських територій, а з іншого – зберегли давні історичні назви, на яких пізніше виникла значна кількість поселень. Королівські люстрації 1616, 1622 та 1636 рр. дають повний перелік земель Любецького староства, завдяки чому на Любеччині маємо справу з найдавнішими топонімами, що дійшли до нашого часу не окремими, розрізненими, поодинокими згадками, а комплексно, охоплюючи широку територіальну смугу.