Так хочеться, аби наші душі відпустило хоч на мить. А краще — бодай на кілька годин. І ми забули не тільки про свої проблеми та марноти, а й про те, що коїться надворі, про політичні теми, горе і кров, окупацію... Адже не може людина перебувати весь час у жалобі, скорботі, постійно розбудовувати країну по вертикалі й горизонталі. Інколи треба просто зупинитися, набрати в груди чистого повітря, побачити на небі місяць, а не вуличний ліхтар. І те, як прокидаються проліски і кро...