Більшість жінок вважають цистит виключно проблемою сечового міхура. Але в реальності понад 60% випадків рецидивуючого або хронічного циститу пов’язані саме з гінекологією. Особливості будови жіночої анатомії роблять інтимну сферу та сечовидільну систему тісно взаємопов’язаними: все, що відбувається у піхві чи матці, може безпосередньо впливати на сечовий міхур.
Якщо цистит повторюється частіше ніж 3 рази на рік — необхідно не тільки звернутися до уролога, а й обовʼязково пройти консультацію гінеколога у Львові.
Вагінальний дисбіоз і бактеріальний вагіноз
Однією з найчастіших прихованих причин циститу є порушення мікрофлори піхви. У нормі там переважають лактобактерії, які підтримують кисле середовище та захищають від інфекцій. Але при бактеріальному вагінозі, кандидозі або тривалому дисбіозі - мікрофлора змінюється, і патогенні бактерії легко проникають у сечовивідний канал, особливо під час статевого акту або при зниженому імунітеті.
Такі бактерії, як E.coli, Enterococcus, Klebsiella часто засівають не тільки піхву, а й уретру, викликаючи постійні запальні процеси.
Гіперестрогенія або, навпаки, дефіцит естрогену
Гормональний фон — ще один ключовий гравець у здоров’ї сечостатевої системи. Надлишок естрогену сприяє надмірному росту слизової піхви, утворенню умов для зростання бактерій. А нестача естрогену (особливо після 40 років) - призводить до витончення слизової піхви й уретри, сухості, мікротріщин, втрати бар’єрної функції.
У результаті — слизова стає вразливою, й навіть умовно нешкідливі бактерії викликають запалення. Такі пацієнтки часто скаржаться на поєднання симптомів циститу й дискомфорту під час сексу.
Опущення стінок піхви та матки
При слабкості мʼязів тазового дна або після пологів у деяких жінок розвивається пролапс — часткове опущення матки чи піхви, що змінює анатомічне положення сечового міхура. Це порушує нормальний відтік сечі, створює застій, і навіть при незначному бактеріальному забрудненні виникає запалення.
Крім того, при пролапсі зовнішній отвір уретри може зміщуватись ближче до піхви або анусу, що підвищує ризик зараження.
Ендометріоз, кісти та хронічні запалення придатків
Хронічний аднексит, ендометріоз яєчників, ретенційні кісти — усе це створює постійне джерело запалення в малому тазу. У таких умовах порушується мікроциркуляція, місцевий імунітет, відтік лімфи. Міхур опиняється в «оточенні» подразнених тканин і сам стає вразливим.
Більше того, при хронічному ендометріозі вогнища можуть проростати навіть у стінку сечового міхура — тоді симптоми циститу виникають регулярно, але антибіотики не допомагають.
Секс як тригер: посткоїтальний цистит
У деяких жінок цистит з’являється після майже кожного статевого акту. Це не завжди пов’язано з гігієною чи партнером — часто причина у вродженій анатомії (коротка уретра, її відкрите розташування), а також у гіперчутливості тканин після пологів чи при гормональних зрушеннях.
Також вагінальні мастила, презервативи з ароматизаторами або жорсткий секс можуть травмувати слизову, відкриваючи «вікно» для бактерій.
Коли цистит переходить у хронічну форму?
Це відбувається тоді, коли лікують симптом, а не причину. Курс антибіотиків дає полегшення, але бактерії швидко повертаються, якщо залишаються порушення у піхві, матці, гормональному фоні чи анатомії. Саме тому важливо лікувати не тільки міхур, а й гінекологічний фон.
Часто хронічний цистит — це наслідок невиявлених гінекологічних діагнозів або неправильного підходу до лікування.
Отже, цистит — це не лише справа уролога. Багато в чому він починається в гінекології: в мікрофлорі, гормонах, анатомії. Щоб перемогти рецидиви й позбутися хронічного запалення — важливо подивитися на проблему ширше.
Іноді відповідь не в таблетці, а в тому, щоб відновити баланс у жіночому організмі. Саме тому кожна жінка з частим циститом має почати з комплексної діагностики — не лише сечі, а й себе.
