Одним із найвиразніших архітектурних ансамблів України є Троїцько – Іллінський монастир ХІ – ХУІІІ ст. в Чернігові Він складається з двох частин - колишнього Іллінського монастиря ХІ – ХУІІ ст. та Троїцького монастиря, побудованого на найвищому плато Болдиних гір протягом 1677 – 1780 років, об’єднаних ландшафтом та архітектурою в єдиний ансамбль. Початок, за літописом, було покладено ченцем Антонієм Печерським 1069 року. «Ископанные» ним та його послідовниками в яру Болдиних гір печери з часом перетворились на двоярусний великий підземний комплекс – відому сьогодні в усьому світі пам’ятку підземного будівництва «Антонієві печери». У ХІІ ст. біля входу в печери збудували хрестовокупольну безстовпну, увінчану одним верхом Іллінську церкву. 1239 року монастир зруйнували орди Батия. «…В року 1649 Божию церковь Святого пророка Илии, при ней же и монастир старанием и коштом благочестивого ктитора, пана Стефана Подобайла,…полковника Черниговского реставрировал Зосима Тышкевич, ігумен того ж монастыря…». Завдяки перебудовам вона отримала форму трибанного храму, найбільш розповсюдженого на Україні за козацької доби.