Ми з радістю публікуємо відгуки гостей Покровської книжкової толоки.Ось що пише на своїй сторінці відома письменниця Валентина Мастєрова.Знаєте, що мене найперше вразило, коли приїхала до Чернігова на книжкову толоку – святкові обличчя чернігівців. Людей було настільки багато, що до деяких яток із книгами треба було постояти в черзі. Чуєте, ідеологи з чужої пісні, постояти в черзі за українською книгою.Свята було багато. Люди йшли і йшли з дітками, сім’ями. Ішли, як колись на святкові демонстрації. Хоча це було інше свято – свято української книги. Величезне, різне, різнобарвне. Приїхали відомі й маловідомі письменники з багатьох регіонів країни. На зустрічі з ними сходилися повні зали чернігівців, які потім, після розкуповували книги цих письменників. До мене також підходили, ображалися, бо я не мала книжок на продаж. «Ми ж гроші залишили, щоб купити вашу книгу». Залишили гроші не на гулянку, випивку чи смаколики, а на книгу.Я сьогодні вклоняюся директору бібліотеки ім. М. Коцюбинського Людмилі Зіневич, її любові до українського слова, організаторському таланту. Та це лише мала дещиця того, що можна сказати про її самовідданість і справжній патріотизм (Боже, як це слово засмикали ті, в кого під вишиванкою прихована ненависть до всього українського!). Як продумано і скільки зроблено для гостей, що приїхали здалеку. Я чула їхні захоплення Черніговом, знайомством з історичними пам’ятками. А велика сцена на Алеї Слави ні хвилини не стояла порожня. Скільки віршів прочитано, пісень проспівано, талантів побачено – вже відомих і ще тільки зріючих. Біля самої бібліотеки ім. М. Коцюбинського натовпи гостей та чернігівців то збільшувався, то зменшувався. Письменники з усіх усюд обнімалися, раділи зустрічі, не стримували своїх емоцій.І ще вразили самі працівники бібліотеки. Настільки згуртовані, привітні до кожного. «Стали одним фронтом», – писали давно радянські газети про здобутки у ті часи.А таки стали одним фронтом: і письменники, і читачі й працівники бібліотек.Дякуємо пані Валентині за щирі слова