Я вела урок, звичайний урок для звичайних хлопців, не дуже уважних і старанних, як і більшість учнів ПТУ. Хтось постукав у двері, і до кабінету зайшла керівник нашого навчально-тренувального центру, а за нею - юнак у якійсь незвичній військовій формі. Я його не відразу впізнала, навіть після того, як Тетяна Григорівна сказала, що це наш випускник, учасник АТО. І тільки коли він заговорив і посміхнувся, на хвильку ставши знову зовсім юним і звичним, я згадала ...