28 листопада19.00Ціна квитків 50-150 грн.ДахаБраха – український квартет, що грає українську народну музику з сучасним драйвом. Їх звучання поєднує в собі східноєвропейську чуттєвість та мелодійність з азійськими та африканськими ритмами. Ансамбль ДахаБраха був організований у 2004 році в Київському Центрі Сучасного Мистецтва «ДАХ», авангардистським театральним режисером Владиславом Троїцьким, що наложило сильний відбиток на манеру виконання музикантів – без сценічних ефектів їх шоу не проходить ніколи. Експериментуючи з українським фольклором, вони принесли в свою музику ритми з оточуючого індустріального світу, створивши яскравий, унікальний образ ДахаБраха, який неможливо ні з чим порівняти. За шість років існування гурт відіграв більше 300 концертів та вистав, були учасниками десятків міжнародних фестивалів в Україні, Росії, Грузії, Угорщини, Польщі, Франції, Великобританії, Фінляндії, Австрії, Німеччині, Італії, Словенії, Словаччині, Чехії, Нідерландах, Китаї. 2010 р. став плідним на спільні проекти гурту, серед них виступи з Kimmo Pohjonen Cluster (Fn), Karl Frierson (DePhazz), Kyivbass (Ua), Інною Желанною (Ru). В березні 2010 р. ДахаБраха завоювала престижне гран-прі премії ім. С.Курехіна в області сучасного мистецтва, чим ще раз підтвердила свою актуальність. Колектив унікальний своєю універсальністю – вони можуть грати як в невеликих клубах, камерний театрах так і перед 100-тисячним натовпом. Гурт радий представити свій новий альбом – ДахаБраха Light, назва якого говорить сама за себе. Новий альбом для тих, хто любить по-гарячіше. Саунд продюсером кружальца став відомий музикант та продюсер Юра Хусточка (ex-Океан Ельзи, Esthetic Education, Piss & Laugh). На відміну від попереднього диску «На межі», в ньому не занадто багато тривожних нот, на цей раз обійшлося без кривавих драм, напроти, диск наскрізь пронизаний іронією. «ДахаБраха» не змінюючи свого музичного почерку, починає виписувати комічні піруети з використанням того, що напрацювали непосильним трудом американські співаки в жанрі «соул», і навіть новозеландські апологети стиля «драм енд бас». Без хіп-хопу теж не обійшлось, вірніше без його старовинного гуцульського відгалуження, яким варто вважати пісні-хроніки, відомі під назвою «співанки». Учасники гурту зробили крок вперед, для того щоб подивитись на власне минуле збоку. Здається, тепер вони змогли розслабитись та запрошують всіх у танок, від якого трохи паморочиться голова та пробирає на сміх.