Ці рядки — частина вірша голови обласного відділення Української спілки в’язнів-жертв нацизму Ніни Зубок, в якому вона передала весь біль свого дитинства, згадуючи страшні роки Другої світової війни. Знає про них не з чужих розповідей, адже восьмирічною дівчинкою у 1943 році її вивезли з України до одного з німецьких концтаборів, де маленька Ніна пробула більше двох років.